З’єднуючись з Істиною
Як і той сліпець від народження, багато людей потребують більше, ніж першу зустріч. Вони роблять кроки віри. Якщо їхня дорога до Христа вимагає кілька кроків, то стає проблемою, коли студенти не хочуть зустрітися знову.
Виправдані причини цього виклику:
Павло говорить, що Євангеліє – то глупота для тих, хто гинуть (1 Кор. 1:18). Ісус сказав, що темрява не може обгорнути світло (Івана 1:5). Тому почути Євангеліє – це не повсякденний приємний досвід. Євангеліє хвилює серце людини, яка живе егоцентричним життям. Сама природа нашого послання заставляє людей вагатися щодо зустрічі з нами.
Інші фактори, які ускладнюють другу зустріч:
Не лише саме Євангеліє може стати каменем спотикання. Часто ми не виявляємо любові Христа до людей. Ми можемо бути настільки зосереджені на посланні, що стаємо надто радикальними. Наша поведінка та такт складають враження про нас. Якщо це враження буде позитивним, то люди швидше захочуть побачитися з нами знову. Якщо ж наше спілкування здається людям нахабним, то навряд чи хтось захоче зустрітися ще раз.
Два типи поведінки збільшують наші шанси на другу зустріч:
1. Переконайтеся, що ведете з людиною діалог, а не монолог.
Якщо ви проаналізуєте вашу розмову про Євангеліє, то побачите, що на початку ви ставите запитання. Як наслідок ви отримуєте обмін ідей з людиною. Такий обмін виявляє повагу, піклування та створює приємну атмосферу.
Але інколи, коли ми більше переходимо до Євангелії, то наш діалог скочується до монологу. (Діалог – дві людини говорять. Монолог – одна людина говорить, а інша – слухає). Ми хочемо поділитися великою кількістю інформації. І це добрі речі. Однак, якщо розмова переходить у монолог, то у людини може скластися враження, що їй читають лекцію.
Більшість людей пропускають інформацію почуту в монолозі повз вуха. Монолог змінює атмосферу спілкування, як наслідок приємні відчуття зникають. Якщо ви прочитали людині монолог, то для другої зустрічі людина повинна перебороти свій страх перед ще одним монологом для того, щоб зустрітися вдруге.
Ми хочемо зберігати діалог, коли ділимося Євангелією. Треба пам’ятати, що нашим завданням є допомогти людині прийти до Ісуса, а для цього потрібно побудувати добре враження, щоб мати змогу зустрітися більше одного разу.
2. Домовтеся про другу зустріч з людиною, наголошуючи, що ви хочете почути більше від неї.
Важливий принцип: люди будуть більше готовими зустрітися вдруге, якщо відчуватимуть, що вони вам важливі та що зможуть докластися до розмови. Якщо ж у них буде відчуття, що вони зустрічаються зі спеціалістом у темі, а таким чином у них буде мало що додати до розмови, то люди, швидше за все, уникатимуть подальших зустрічей.
Стратегія «колись»
Ця стратегія допомагає нам сказати, що ми цінуємо нашого співрозмовника, а також, що у нього є що додати до розмови. Суть стратегії полягає в уважному слуханні. Коли ми зустрічаємося з людиною, то нам треба визначити щось цікаве, що пролунало з його уст. Потрібно знайти цінність у його словах. Нижче наводимо приклади таких речей у розмові:
♦ Бабуся Юри була позитивним духовним прикладом у його сім’ї.
♦ Одного разу у Марії був яскравий «духовний досвід», коли вона зустрілася зі священиком.
♦ Сергій одного разу був глибоко обурений духовним лицемірством і тепер ставиться підозріло до будь-чого релігійного.
♦ Магдалина одного разу прочитала книжку про чийсь досвід з Богом і у неї з’явилося багато запитань.
Звісно, що є тисячі різних цікавих тем, які можуть виникнути під час розмови. Спіймавши одну з таких тем, ви можете успішно застосувати її для наступної зустрічі. Цю стратегію ми назвали «колись». Ось як вона працює:
Ці приклади пояснюють загальну ідею стратегії. Запрошуючи когось поділитися чимось, що вони пережили, чи знають, ми запрошуємо людей до діалогу. Ми наголошуємо, що знайшли щось цінне у їхніх словах. Ми також дізнаємося більше про людину і на якій стадії духовної мандрівки вона перебуває. Запрошуючи людину на зустріч «колись» усуває тиск на неї. У такий спосіб ми створюємо сприятливу атмосферу.
Як це працює? Після того як ви запитали про зустріч «колись» це нагода обмінятися контактами. Даючи вам свій номер, людина знає, що «колись» ви потелефонуєте, щоб зустрітися.
Через день чи два зв’яжіться з людиною, запропонувавши зустрітися. Ось приклад: «Магдалино, мені сподобалася зустріч з тобою, дякую. Пам’ятаєш ти говорила, що можеш більше мені розповісти про ту книжку? Коли у тебе був би час зустрітися» ?
Стратегія «колись» наголошує на вкладі людини до діалогу. Буває, що ми справді зацікавлені в комусь, але не можемо це правильно донести до людини. Ця стратегія не є абсолютною гарантією, що людина захоче зустрітися вдруге. Але загалом вона збільшує шанси на другу зустріч. Таким чином ми отримуємо ще одну нагоду поділитися Євангелієм.
